Британець з українським серцем
На жаль, український футбол після початку війни в Україні у 2014 році пішов у круте піке. Якщо на початку наші клуби за інерцією боролися за найвищі місця у чемпіонаті та єврокубках, то зараз ситуація зовсім інша. Разом із фінансовими труднощами клубів інтерес до футболу значно впав. Це було спричинено не лише зникненням багатьох клубів, серед яких і запорізький “Металург”, що грав на найвищому рівні українського чемпіонату, а й закриттям медіа-платформ одного з найбільших олігархів країни – Ріната Ахметова. Він припинив фінансування своїх медіаресурсів, зокрема каналів “Футбол 1/2/3”, після ухвалення закону про деолігархізацію, що позбавило його можливості впливати на інформаційну політику. Унаслідок цього велика кількість шанувальників футболу втратила доступ до якісних футбольних новин, аналітики, трансляцій матчів та іншого контенту, який був важливим для розвитку спорту в країні.
Однак поступово ситуація почала змінюватися на краще, особливо в останні роки. З появою єдиного телепулу вдалося частково відновити інтерес до українського футболу – з’явилися якісні студійні програми, прийнятні цінники та гарна картинка. Проте масова кампанія з популяризації українського футболу не проводилася, що не дозволило залучити нову аудиторію, зокрема молодь, коштів на це не було, держава витрачає усі ресурси на війну, а фінансової подушки в асоціації не знайшлось, навпаки, одні кредити.
Через повномасштабне вторгнення значна частина українських фанатів була змушена вирушити на фронт, а трибуни стадіонів залишилися порожніми для потенційно нового покоління фанатів – через безпекові обмеження вхід на матчі був заборонений, а наразі – відкритий, для незначної кількості осіб. Національна збірна України грає за кордоном, і її підтримують громадяни, які вимушено залишили свої домівки. Водночас несподіваною стала підтримка від іноземців – вона часто є навіть більшою, ніж серед самих українців, про одного з них сьогодні й піде мова.
Редактори інформаційного порталу THEFOOTZP нещодавно натрапив на цікавий акаунт у TikTok, де британець демонструє свою колекцію вінтажних футболок, і не яких-небудь, а саме українських клубів. Ми навіть побачили у нього декілька футболок запорізького “Металурга”, що нас доволі сильно зацікавило. Звуть цього британця Майкл Яворський, залишаємо посилання на його інстаграм та тік-ток. Тож ми вирішили зв’язатися з колекціонером і дізнатися, чому саме УПЛ та Україна привернули його увагу.
Розкажи трохи про себе.
Привіт! По-перше, дякую, що звернулися – я великий шанувальник THEFOOTZP. Мене звати Майкл Яворський, я британський українець. Народився в Йоркширі, Англія. Мій дідусь був українцем, і моя родина завжди зберігала зв’язок із українським корінням через традиції та святкування українських свят. У дитинстві я відчував сильний зв’язок зі своєю українською спадщиною, і цей зв’язок лише посилювався з роками. А зміцнився він завдяки футболу! Відчуваю, що маю українську душу, і пишаюся цим.
У тебе дуже крута колекція вінтажних футболок. Як виникла ідея збирати футболки українських клубів?
Дякую! У дитинстві мені подобалися футбольні форми, які мали історію або були менш поширеними. Коли мені виповнилося приблизно 16–17 років, я почав збирати українську колекцію і зрозумів, що мені не тільки подобаються самі футболки та історія клубів, але й це має сенс завдяки моєму українському походженню. Збирати ці речі з місця, яке я так люблю, – це особливе відчуття. Відтоді це стало моїм великим хобі! Це допомогло мені дізнатися про безліч нових клубів і познайомитися з українськими футбольними фанатами. Я вважаю себе дуже щасливим!
Яка найпам’ятніша та найкрутіша футболка у твоїй колекції?
У мене є декілька особливих: “Чорноморець” (Одеса) 1992/93 – одна з найкращих. Також мої дві вінтажні футболки “Металурга” (Запоріжжя) 1999/00 і 1996/97 – вони надзвичайно цінні, і я витратив багато часу, щоб знайти їх. Крім того, моя виїзна форма “Динамо” (Київ) 1995/96 для мене дуже особлива.
Скільки всього футболок у твоїй колекції?
Гарне запитання! Думаю, мені потрібно порахувати, адже цього року я дещо “увійшов у кураж” і додав багато нових екземплярів. Орієнтовно зараз у мене близько 50 футболок.
Ми помітили, що у тебе є футболки запорізького “Металурга”. Які в тебе асоціації з цим клубом?
Я люблю свої футболки “Металурга”. Це клуб із дуже гордими вболівальниками та багатою історією. Саме Запоріжжя – надзвичайно цікаве промислове місто. Я часто переглядаю фото стадіону і відчуваю, що це місце наповнене характером та спогадами. Люди, які писали мені про “Металург”, були дуже доброзичливими й відкритими, і це багато говорить про сам клуб. Я дуже сподіваюся відвідати Запоріжжя одного дня!
Яка твоя улюблена команда в Україні і чому?
У мене їх кілька. Взагалі я люблю український футбол. У різні сезони різні команди привертають мою увагу. Цього року мені подобаються “Інгулець” і “Чорноморець”. Проте “Динамо” (Київ) і “Карпати” (Львів) для мене особливі, оскільки я частіше відвідував їхні матчі під час своїх поїздок в Україну. І, звісно, запорізький “Металург”!
Ти багато їздиш підтримувати збірну України. Яка гра була першою?
Мені дуже пощастило їздити на всі ігри за останні два роки, але моя перша гра була проти Сербії у Львові, коли ми перемогли 5:0. Це був особливий день для мене та для українського футболу. Я все життя дивився футбол по телевізору, і було неймовірно нарешті потрапити до Львова і подивитися гру наживо. З того моменту я ніколи не переставав подорожувати. Як тільки COVID закінчився, моїм життям стало відвідування матчів національної збірної!
Посмотреть эту публикацию в Instagram
Який виїзд за збірну України чи клуб запам’ятався найбільше?
Складне питання, адже їх так багато. Я бачив, як Україна перемогла Португалію в Києві у 2019 році – це було неймовірно! Також у 2023 році, коли Україна забила три голи в другому таймі, щоб перемогти Македонію – ця поїздка була незабутньою. І, можливо… матчі з Боснією та Ісландією, коли ми відігралися після 0:1 в обох іграх і кваліфікувалися на ЄВРО-2024
В АПЛ грає достатньо українців: Забарний, Зінченко, Мудрик, а нещодавно приєднався і Макс Таловерів. Як ти вважаєш, чи є це показником рівня українських гравців?
Я відчуваю, що кількість зірок або великих гравців, які зараз виходять з України, стає все більшою. Думаю, це демонструє рівень, якого можуть досягти українські футболісти, якщо зроблять стрибок у європейські ліги на ранньому етапі своєї кар’єри! Я завжди вважав, що Ярмоленко і Коноплянка могли б бути ще успішнішими, якби переїхали до Європи на ранньому етапі кар’єри. Тепер у нас є більше гравців із таким самим, якщо не вищим потенціалом, і це показує, як важливо переходити до сильніших чемпіонатів раніше. Я сподіваюся, що більше топ-клубів звернуть увагу на українських гравців. В Англії зазвичай говорять, що, на жаль, Мудрик поки що не реалізував свого потенціалу відповідно до суми трансферу, тому відгуки про нього не завжди найкращі. Забарного дуже поважають і вважають гравцем, який виросте у топ-футболіста. Я розповідаю всім, кого знаю, про майбутніх українських зірок, але мої друзі знають тільки про Судакова, бо я всім кажу, що він – майбутній володар “Золотого м’яча”.
Що в Англії говорять про українських футболістів?
В Англії зазвичай кажуть, що, на жаль, Мудрик поки що не реалізував свого потенціалу відповідно до суми трансферу, тому відгуки про нього не завжди найкращі. Забарного дуже поважають і вважають гравцем, який виросте у топ-футболіста. Я розповідаю всім, кого знаю, про майбутніх українських зірок, але мої друзі знають тільки про Судакова, тому що я всім кажу, що він – майбутній володар “Золотого м’яча”.
Як вважаєш, хто з футболістів збірної України зміг би заграти в англійській Прем’єр-лізі?
Як я вже згадував, Судаков може легко зробити цей крок у Прем’єр-лігу. Два роки тому я б назвав Шапаренка, але зараз це здається ризикованим, хоча він все ще має величезний потенціал. Бражко, якого нещодавно пов’язували з “Вулвергемптоном”, – ще один гравець, який очевидно призначений для великого клубу. Також я вважаю, що воротар Дмитро Різник добре підійшов би для клубу Прем’єр-ліги.
Чи багато в Англії говорять про війну в Україні, яку розв’язала росія?
На початку повномасштабного вторгнення підтримка була величезною, це було неймовірно. Зараз минуло майже три роки, і, на жаль, події поступово почали вислизати зі свідомості людей. Підтримка з боку громадськості все ще є – люди продовжують збирати гроші та обговорювати війну, але про це вже не говорять у головних новинах так часто, як раніше, що мене дуже засмучує. Ми, як члени української громади, отримуємо багато запитань про війну і робимо все можливе, щоб інформувати людей та тримати їх у курсі подій. Завжди дуже приємно, коли нас запитують, оскільки це означає, що люди намагаються висловити свою підтримку.
У тебе багато татуювань, пов’язаних з Україною. Це також один зі способів, щоб люди не забували про події в Україні?
У мене багато українських татуювань. Я відчуваю себе дуже пов’язаним з Україною і пишаюся тим, що ношу це на своєму тілі. Це нагадування собі та іншим, що цим варто пишатися. Я відмовляюся забувати тих, хто постраждав у минулому і теперішньому, щоб ми могли вільно й відкрито носити українське ім’я. Це привілей, який я не сприймаю як належне, тому наніс ці татуювання як символ своєї гордості та пам’яті.
Яке місто ти б хотів відвідати в Україні?
У мене довгий список: очевидно, Запоріжжя. Також хочу побачити Дніпро, Полтаву, Харків, Одесу та Тернопіль. Хоча, якщо чесно, будь-яке місто України я б із задоволенням відвідав.
Що б ти хотів побажати жителям Запоріжжя та України в цей непростий час?
Я хочу побажати здоров’я, безпеки і щастя, бажаю вам усієї сили на світі. Я щодня молюся, щоб цей важкий час закінчився. Світ вдячний за вашу силу та мужність, і ми завжди з вами. Нехай Бог вас благословить!
Використані фото:
Інстаграм
Особистий архів Майкла Яворського
Getty Images